Пролог

 Минуло зовсім не багато часу після походу Чорногорою, а душу знову стискає туга за горами, за нашими чарівними Карпатами. Знову хочу у гори. Андрій, києвлянин з яким ми пройшли Чорногору, виявляється теж тужить за Карпатами  - скликає бажаючих пройтись  Ґорґанами, від Бистриці до Микуличина. Так, приваблива пропозиція, тим більше що саме цим маршрутом я намагався пройти на травневі з сином але негода не дозволила.  Я вже подумки починаю готуватись до походу, але ж у мене на серпень запланований сплав Дністром. Прикидаю що марш  Ґорґанами займе днів чотири і я встигаю на запланований сплав. Все! Вирішив! Спочатку  Ґорґани а потім Дністер!

 Після безперервних, протягом двох діб, дощів, Прикарпаття потонуло у величезній повені. Скільки людей натерпілись лиха... Разом з тим брали сумніви щодо здійснення нашої експедиції. З повідомлень масмедіа багато доріг розмито, мости зруйновано. (про повінь - 1, 2)Дорога на Бистрицю теж зруйнована. Все ж вирішуємо іти в будь-якому випадку, навіть якщо доведеться до Бистриці пішкувати. Та «страшна» вода зійшла, люди поволі оговтались і взялись за усунення наслідків цієї катастрофи. Сполучення з Бистрицею відновлено і тепер думки тільки про  Ґорґани.

 Івано-Франківський вокзал. Прибув Київський поїзд і майже вся група вже в зборі, ще один учасник має приєднатися до нас у Надвірній.

 Хляпає дрібний дощ. По калюжам плавають  великі бульбашки. Отже цей дощ на довго і як кубик рафінаду в стакані чаю, тане наш хороший настрій.

 Привал. Сонечко пригріло і цей факт не міг нас не тішити. Водні процедури і обідній перекус. Ковбаса, сир, шоколад... Шоколад добре засмакував Богдану і він каже :

- Як приїду додому, ой накупую шоколадок... ящик шоколадок куплю :)

  Споглядаєм віддзеркалення у тихій гладі озера Ґорґанських схилів і здаються вони нам нереально далекими та непрступними. Нам туди.

Довбушанські Ґорґани - найнедоступніша високогірна і кам’яниста частина цих гір. Довбушанський масив - один із трьох основних масивів Північних Ґорґан. Його вершини та верхні частини схилів вкриті кам’янистими розсипами. Для Довбушанського масиву характерні видовжені хребти з гострими вершинами і стрімко спадаючими північно-східними та більш пологими південно-західними схилами. Найвищі вершини - Довбушанка (1754) та Медвежик (1736)

 Раптом налізла густа хмара і поступово Медвежик сховався від нас у густій імлі. Маємо ще сьогодні встигнути до невеличкої полонинки перед Медвежиком. Звертаємо попри колибу, яку вже зайняли грибники, вправо, через потік. Тут вже територія заповідника «Ґорґани».  Найдурніший відтинок нашого маршруту. В одному описі цього маршруту згадується фіолетове маркування що вказує на стежку вправо. Скільки тих маркувань там було... і кожне заводило коров’ячими стежками у хащі. Один чоловік довго шукав своїх корів, кілька раз виходив на нас і з надією дивився на нас – чи не бачили ми тут його корів? Саме він вказав нам де та стежка. Виявилось що вона завалена здоровенними смереками і тому ми її не помітили. А корів своїх той чоловік все ж знайшов. Нас це не аби як здивувало – розминувся з нами, а невдовзі корів гнав  на зустріч нам. :)

 Біля триангулятора, зовсім недалеко від запланованого місця стоянки з жадібністю нападаєм на плантацію чорниць. Ми собі пасемся, а дощ непомітно посилюється :)

Коли спустились на полонинку, намети довелось ставити під густим дощем. Повечеряли в наметах. Дощ не переставав тому... спати.

 10.08.08

 Прокинувся від яскравого світла що залило мій намет. Сонце. По вершинах клаптями  клубочиться туман. В долинах суцільне молочне море і з цього моря, в чистому небі височить Чорногора... тільки одна хмаринка зачепилась за вершину Петроса. Заради таких краєвидів можна і помокнути під дощем, бо таке видовище влітку, переважно тільки після дощів.

Коли продираєшся крізь такі хащі то ніколи  навіть глянути навколо, та коли жереп раптово закінчується перед нами стіною... н-у-у-у майже стіною, височить неприступна фортеця – гора, насипана з величезних кам’яних брил. Ось ці брили й носять назву – Ґорґани.

 Ми на вершині Медвежика. Андрій та Іра напялили на трекпалицю футболку з логотипом фірми в якій працюють і підняли над вершиною. Цікаво, фірма їм бабло за це відвалить? J Сидимо, захоплено споглядаєм карпатські краєвиди: там видніється Говерла, Петрос і вся Чорногора, ближче гірськолижний курорт Буковель з його серповидними трасами. З протилежного боку гора Синячка на яку сходив коли вона ще повністю була вкрита метровим шаром снігу. (Сходження на засніжену Синячку) Мда-а-а. Лєпота-а-а.