Субота
25.05.2019
07:05

Вітаю Вас Гость
RSS

 
ГоловнаРеєстраціяВхід


 

 
Погода в Україні



 

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Файли » ТУРИЗМ » Мандрівки
УВАГА!
Всі нові матеріали туристичної тематики відтепер публікуються на travelerstep

Довбушанські Ґорґани. 1 частина
10.09.2008, 08:23

 Пролог

 Минуло зовсім не багато часу після походу Чорногорою, а душу знову стискає туга за горами, за нашими чарівними Карпатами. Знову хочу у гори. Андрій, києвлянин з яким ми пройшли Чорногору, виявляється теж тужить за Карпатами  - скликає бажаючих пройтись  Ґорґанами, від Бистриці до Микуличина. Так, приваблива пропозиція, тим більше що саме цим маршрутом я намагався пройти на травневі з сином але негода не дозволила.  Я вже подумки починаю готуватись до походу, але ж у мене на серпень запланований сплав Дністром. Прикидаю що марш  Ґорґанами займе днів чотири і я встигаю на запланований сплав. Все! Вирішив! Спочатку  Ґорґани а потім Дністер!

 Виїзд з Ів-Франківська заплановано на 9 серпня. До цієї дати залишались - днів менше місяця і надія на сприятливу погоду для нашої мандрівки.
 Повінь

 Після безперервних, протягом двох діб, дощів, Прикарпаття потонуло у величезній повені. Скільки людей натерпілись лиха... Разом з тим брали сумніви щодо здійснення нашої експедиції. З повідомлень масмедіа багато доріг розмито, мости зруйновано. (про повінь - 1, 2)Дорога на Бистрицю теж зруйнована. Все ж вирішуємо іти в будь-якому випадку, навіть якщо доведеться до Бистриці пішкувати. Та «страшна» вода зійшла, люди поволі оговтались і взялись за усунення наслідків цієї катастрофи. Сполучення з Бистрицею відновлено і тепер думки тільки про  Ґорґани.

 Основні «крапки» запланованого маршруту: г.Медвежик, г.Добошанка, г.Малий  Ґорґан, г.Синяк, г.Хом’як, водоспад Гук. (мапа маршруту)
 
 Склад групи
 
Андрій, м.Київ
 
 Катя, м Івано-Франківськ
 
Іра, м.Київ
 
Богдан, м Надвірна
 
 Степан, м.Бурштин
 
 Підступні фіолетові мітки.
9.08.08.

 Івано-Франківський вокзал. Прибув Київський поїзд і майже вся група вже в зборі, ще один учасник має приєднатися до нас у Надвірній.

 Хляпає дрібний дощ. По калюжам плавають  великі бульбашки. Отже цей дощ на довго і як кубик рафінаду в стакані чаю, тане наш хороший настрій.

 Бистриця. Трохи блиснуло сонечко і ми бадьоро топаєм вздовж довжелезного села.

8 км грунтової дороги  до потоку Озірний.  Знаєм, що на багатьох картах є помилка – Озірним вказаний потік, який насправді носить назву Полєнський Нижній, та все ж перепитуємо у місцевих.

 Невеликий підйом проти течії справжнього Озірного, і перед нами розкрилось своєю красою невелике гірське озеро. Pівне дзеркало води в яке задивлялись стрункі смерічки і навіть Ґорґанські вершини.  
 
 Із залишків столітньої греблі водоспадом злітають струмені чистої води.

 

 Привал. Сонечко пригріло і цей факт не міг нас не тішити. Водні процедури і обідній перекус. Ковбаса, сир, шоколад... Шоколад добре засмакував Богдану і він каже :

- Як приїду додому, ой накупую шоколадок... ящик шоколадок куплю :)

  Споглядаєм віддзеркалення у тихій гладі озера Ґорґанських схилів і здаються вони нам нереально далекими та непрступними. Нам туди.

 

Довбушанські Ґорґани - найнедоступніша високогірна і кам’яниста частина цих гір. Довбушанський масив - один із трьох основних масивів Північних Ґорґан. Його вершини та верхні частини схилів вкриті кам’янистими розсипами. Для Довбушанського масиву характерні видовжені хребти з гострими вершинами і стрімко спадаючими північно-східними та більш пологими південно-західними схилами. Найвищі вершини - Довбушанка (1754) та Медвежик (1736)

 

 Раптом налізла густа хмара і поступово Медвежик сховався від нас у густій імлі. Маємо ще сьогодні встигнути до невеличкої полонинки перед Медвежиком. Звертаємо попри колибу, яку вже зайняли грибники, вправо, через потік. Тут вже територія заповідника «Ґорґани».  Найдурніший відтинок нашого маршруту. В одному описі цього маршруту згадується фіолетове маркування що вказує на стежку вправо. Скільки тих маркувань там було... і кожне заводило коровячими стежками у хащі. Один чоловік довго шукав своїх корів, кілька раз виходив на нас і з надією дивився на нас – чи не бачили ми тут його корів? Саме він вказав нам де та стежка. Виявилось що вона завалена здоровенними смереками і тому ми її не помітили. А корів своїх той чоловік все ж знайшов. Нас це не аби як здивувало – розминувся з нами, а невдовзі корів гнав  на зустріч нам. :)

 Біля триангулятора, зовсім недалеко від запланованого місця стоянки з жадібністю нападаєм на плантацію чорниць. Ми собі пасемся, а дощ непомітно посилюється :)

Коли спустились на полонинку, намети довелось ставити під густим дощем. Повечеряли в наметах. Дощ не переставав тому... спати.

 10.08.08

 Ранок нас теж зустрів дощем і протягом дня лише зрідка переставало капати з неба. Довкола все закутане в сіру імлу густого туману. Вода закінчилась і ми збирали дощову, обтрушуючи гілля. Інколи вилазили з наметів щоб подзьобати чорниць, яких тут було тьма.  
 День нічого доброго нам не обіцяв і провели ми його в наметах. Звязок по телефону з домом, а отже і з інтернетом. Приємна новина: понеділок має бути сонячним. Коли вже вечоріло, хмари на заході раптом розрізали останні сонячні промені цього дня, даруючи надію на здійснення наших планів.
 

 
 Молочне море, жереп і Медвежєк
11.08.08

 Прокинувся від яскравого світла що залило мій намет. Сонце. По вершинах клаптями  клубочиться туман. В долинах суцільне молочне море і з цього моря, в чистому небі височить Чорногора... тільки одна хмаринка зачепилась за вершину Петроса. Заради таких краєвидів можна і помокнути під дощем, бо таке видовище влітку, переважно тільки після дощів.

 
 За майже два дні, трохи намокли, тому довелось просушитись перш ніж вирушати далі.  Зовсім поряд з стоянкою знайшли щось схоже на джерело – тоненька цівка води в глибині коріння старезної смереки.

 

 Майже полудень. Ми продираємось крізь зарослі жерепу в напрямку г.Медвежик. Голову гріє сонечко а всім іншим збираєм на себе вологу з альпійки. Приємний душ з чистої роси.

Коли продираєшся крізь такі хащі то ніколи  навіть глянути навколо, та коли жереп раптово закінчується перед нами стіною... н-у-у-у майже стіною, височить неприступна фортеця – гора, насипана з величезних камяних брил. Ось ці брили й носять назву – Ґорґани.

 

 Йти цим камінням інколи легко, бо «накидані» вони сходинками, а інколи й непросто, балансуючи на хаотично розкиданих брилах, особливо коли вони ще й захитаються раптом під ногами.

 Ми на вершині Медвежика. Андрій та Іра напялили на трекпалицю футболку з логотипом фірми в якій працюють і підняли над вершиною. Цікаво, фірма їм бабло за це відвалить? J Сидимо, захоплено споглядаєм карпатські краєвиди: там видніється Говерла, Петрос і вся Чорногора, ближче гірськолижний курорт Буковель з його серповидними трасами. З протилежного боку гора Синячка на яку сходив коли вона ще повністю була вкрита метровим шаром снігу. (Сходження на засніжену Синячку) Мда-а-а. Лєпота-а-а.

 

                                                                                             фото: Андрій (Berik)
 Не переключайтесь. Частина друга    Тисніть сюди   
 
    

Категорія: Мандрівки | Додав: step
Переглядів: 5163 | Завантажень: 0 | Коментарі: 7 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 2
1 Iринка  
дуже дякую за чарiвнi враження=))

2 Zariel  
Check that off the list of things I was cofnuesd about.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Copyright MyCorp © 2019
Використовуються технології uCoz