А не планував я зовсім цими вихідними кудись пхатись. Хотів посидіти вдома і в інтернеті. Не вийшло. Тай добре. Збулась мрія ідіота - побачити білого слона. Дзвонить знайомий з Калуша, Олег. Мовляв чого сидіти вдома, робити ніц не будеш бо свято Трійці, печем в гори! Виліз з інтернету, перед тим глянувши на погоду в потрібному регіоні. Печем. Він на своєму бусі а я на його бусі і до Шибеного. В 11.00 прикордонник взяв наші пашпорти і пішов до будки а ми тим часом екіпіруємся. Пашпорти повернули і ми знову печем, але вже пішки на полонину Веснарка. План заночувати в колибі.

Десь на середині шляху зустріли групу з чотирьох хлопців. Кажуть що їм не вдалось вийти на г.Піп Іван, сніги по самі помідои, йти неможливо, тож повернули назад. Ойой, сумно нам стало. Сумнів закрався що й ми не пройдемо, снігоступів у нас не було. З тим сумнівом ми і попхались далі. Погода не тішила, вітер вгорі шалено гудів, небо позатягувало темними хмарами.

До колиб долізли близько 14.20. Там є одна новенька колиба і старенька, в якій я коли сам йшов Чорногорою ночував. Певна річ пензлюєм до новенької. Ага. Дулі. Колодка висить. Ну ми не вандали якісь, виламувати не стали а потихо сповзли до старенької. Порепаний п'єц кадив безбожно на всю цю дрантиву хатину. Але то ніц при такім морозі. Від самого звуку потріскування палаючих в грубці дров нам ставало тепліше. 

На дворі чути голоси. Виходимо на ганок. О! Погодка змінилась! Сонечко засяяло! Група студентів з Косова, повертались з Піп Івана. Наші сумніви розвіялись і разом з тим незрозуміло було як то тоті хлопці здались і не вийшли на гору. Блуданули певно лісом і втрапили в глибокі сніги. Скажу що ходити взимку навіть тим шляхом що хадив не раз в теплу пору то є дві великі різниці. Сніг ховає стежки та орієнтири. Місцевість стає зовсім новою, невідомою. А-а-а! то ті студенти собі замкнули нову колибу зі своєю амуніцією. 

Десь за дві години наша компанія збільшилась. До студентів в нову колибу попросились двоє киян а до нас подружжя з Івано-Франківська. Під вечерю пішла чвертка коньяку і півлітра медової з перцем. З тим гумором полізли вкладатись спати. Весело. Подружжя щось так довго вовтузились поки вкладались спати, шуму наробили. Я жартую, чекайте, Олег вам серед ночі відомстить. Захіхікали. Та вони не знали що то означало. Стіни дрижали, у вухах деренчало. Якби у вікнах були шибки то мабудь дзеленчали б як кришталеві келішки у серванті під час землетрусу. Коньяк та горівка зробили свою справу. Олег могутньо хропів. На викрики він не реагував а вилазити зі спальників щоб його штуркунути ніхто не хотів. Відразу згадався анекдот про найлінивішого кота... Помста була жорстокою. А, треба намагатись заснути. Це мій баритон... ллється із.... вікон..... радіво шан...шансо-о-он...

Вечір на полонині

Ранок

Ранок. Гарненько викотилось сонечко. Хутко поснідали і вверх, щоб встигнути до полудня досягти вершини і вздріти білого слона, бо у всій красі його побачиш тільки за хорошої погоди або на чужих знимках. Двоє києвлян з сусідньї колиби теж вирушають. Тихенько пропускаємо їх вперед. У них снігоступи, най нам трохи стежку протолочать. Чим вище тим холодніше і вітер дужчає. Вгорі сонце світить а низом вітрюган порошу гонить. Сліди буквально за ногами замітає. Тяжко йти. Та шо ж то догори так тяжко йти?! 

Олег

Позаду мене оз. Марічейка під кригою.

Подружжя з Франика, Женя і Валя.

Отак місцями провалювались по самі яя.

А най ніс відмерзне але так курити хочу.

Останній ривок.

Побратим.

Спинились трохи. Вітрюганище починає морозити обличчя і кидати сніговий порох в очі. пальці в рукавицях дерев'яніють. Пора добавити екіпіровки. Балаклава, щільна маска і рукавиці-верхонки.

Забув сказати про ще одного побратима нашого. Прибився до нас вчора в колибах песик і так з нами й пішов на штурм гори. Відважний. Нє Тузік... чи може Дзюньо, Бобко... Як хто хтів так і кликав його.

Вершини досягли вже після 14-ї. 

Декоративна сезонна штукатурка на стінах обсерваторії.

Білий слон.

Тепер назад

Спорядження у цій мандрівці:

-рюкзак КВНТРЕК 65л 1100г,

-спальник пух -20˚ комф 1500г, 

-бівакзак з тівека 250г, 

-килимок АРТІАЧ 360г, 

-пуховик 680г

-жилєтка флісова 220г

-термос 330г

-рюкзачок 35л 320г

-верхонки 75г

-рукавиці робочі (для роботи з дровами)

-балаклава 67г

-маска лижна Lulbo 110г

-рукавиці поларові 90г

-кухня (балон, пальник, нерж горня 1л з кришкою, нерж 0,2л, екран алюм, ложка, ручка-хваталка) 800г

-репшнур Ф6мм 10м 110г

-кавалок ковбаси, кавалок хліба, цукор, чай, чоколяда, кілька зубків часнику, сємки ядра - 1000г

-ліхтарик на лоба 105г

-ножик Вікс 132г

-фотоапарат Canon A650isз акумуляторами  410г

-сідачка

-трекпалиці Fiord Nansen 520г

-гамаші Коммандор

Стартова вага рюкзака становила близько 8 кг. З малим рюкзаком йшов до білого слона, великий лишив в колибі. З того всього не використовувалось: жилетка, репшнур, фотоапарат, здохли акуми на морозі.

Одяг:

термофутболка Коммандор, термобілизна Fiord Nansen, шкарпетки X-Socks (+запас), фліска 100, куртка штормова, штани штормові Коммандор самоскиди, шапка трикотажна, боти Коламбія BUGABOOT OMNI-HEAT, ще одні рукавиці флісові.