| 07.07.2008, 20:44 | |||
|
Випробування Чорногорою.
День третій.
Повертаючись в ніч, хочу сказати, що серед нас була єдина людина котра нормально висипалась щоночі. Храп не змінювався в тональності до ранку, доки не розбудили. Щасливець. J Сніданок і збори пройшли досить швидко, всі вже почували себе набагато ближчими і не виникало ніяких непорозумінь. Радий дуже за таке відношення. Відступлю трохи назад. Дівчина принесла гроші за взятий у мене еластичний бинт, і коли я відмовився, у неї по щоках покотились величезні горохи сліз... в мене мало серце не розірвалось. Так, дійсно, тепер одна команда. О 9.15 вирушили, прощально оглядаючись на оз.Бребенескул.
    Тепер у двох учасників походу були розтягнуті зв’язки тому рухались ще поволіше. Вони, правда, мовчали як партизани – ні пари з уст. Респект їм.
  З групи що ночувала з нами на Бребенескулі, люди сказали що по дорозі до Піп Іван багато струмків, тому запас води з собою великий не брали. Пройшли шість струмків... води не набрали, при цьому знаючи що на Чорній Горі води нема. Знову сніжник і знову випробування.
    Дійшли до маршрутного знаку. По дорозі зустріли туристів що рухались в протилежному напрямку. За їх словами воду можна легко знайти на відрозі до г.Смотрич. Ох і натинялись ми, доки воду знайшли.
   Тепер тільки вперед, на Піп Іван, до обсерваторії. Тяжко було декому, підйом затяжний.
  3.07.08 16.00 ми на Чорній Горі. Вітер свище неймовірний. В першу чергу всі кинулись знимкувати все що бачать...і я теж:
        На гербі сліди від куль.
   І тут сліди куль.
  Знайшли місце для стоянки. Поставили намети під вітром. Трохи морока була, але то ніц. Чекаємо заходу сонця. Власне для того й вирішили заночувати на вершині аби мати можливість бачити захід
   Olavin за роботою
      та схід сонця.
       День четвертий. Все. Тепер дорога до низу. Що правда ми ще зійшли на Смотрич і вразив він нас незвичайними кам’яними створіннями, а спуск з цієї гори в дощову погоду був би можливий певно тільки зі шнурками, настільки крутими є її схили.
        *MAX* хоче бути швидшим за затвор фотоапарату.
 Таки встиг :)
Далі село Верхня Дземброня, пиво і Коли вже були у Франківську і прийшов час прощатись то здавалось що цього ніхто не хотів. Я точно не хотів...Але треба. До зустрічі в нових походах!
 | |||
|
| |||
| Переглядів: 2130 | Завантажень: 0 | Коментарі: 16 | | |||
| Всього коментарів: 16 | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
