|
Величава архітектура середньовіччя. Особлива атмосфера житлових квартальчиків середмістя. Філіжанка особливої кави в затишній кавярні... кухоль особливого пива... Ну де ще так добре людям як тут, тільку ві Львові!
Це все пригадалось ще з студентських років, а бажання показати Львів своїм дітям визначило розпорядок першого дня відпустки.
Отже о 8.30 ми вже у Львові. Музеї ще зачинені і тому вирішуємо панорамно оглянути місто з висоти Замкової гори. Дуже приємно пройтись напівпорожнім середмістям, освітленим ранковими променями сонця.
Далекого 1618 року в німецькому місті Кельні вийшов друком черговий, шостий том видання "Цівітатес Орбіс Террарум" ("Опис міст світу"). Цей багатотомник містив ілюстровані описи найвідоміших тогочасних міст.
Тож можна твердити, що в 1618 році Львів уперше дістав європейське визнання, а це за тих часів, власне, дорівнювало світовому визнанню.
Через 380 років Львів удруге дістав світове визнання, коли його в грудні 1998 року в японському місті Кіото було внесено до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Без перебільшення, це - визначна подія в новітній історії Львова.
Площа Адама Міцкевича.
Дивлюсь на пам’ятник поетові і пригадую старий сімейний альбом – фото батька на цій площі.
Тепер я.
Далі фонтан зі скульптурою матері божої. Маленька оаза вмиротворення серед шумного центру міста. Люди спиняються та промовляють молитву.
Оперний театр.
Будівництво театру розпочалось у червні в 1897 році за проектом архітектора Зиґмунта Ґорґольовського — автора багатьох монументальних споруд в Польщі і Німеччині.
Відкрився театр для глядача 4 жовтня 1900 р.
Театр іменувався Великий міський театр і працював до 1934 року. У 1934 році театр був закритий через фінансову скруту. У грудні 1939 року Великий міський театр було перейменовано на Львівський державний театр опери та балету.
На сцені львівської опери співали всесвітньо відомі виконавці — Олександр Бандровський , Гелена Рушковська-Збоїнська, Ян Кепура, Яніна Королевія-Вайдова, Джемма Белінчіоні, Маттіа Баттістіні, Ада Сарі, а також прославлені українські виконавці, зокрема О.Мішуга, М.Менцинський та Соломія Крушельницька, чиє ім'я тепер носить театр.
На час нашої мандрівки, театр, з фасаду був загороджений високим будівельним парканом, тому познимкувати нічого нам не вдалося. Трошки посиділи в скверику з’їли по бутерброду та погодували голубів.
Вулиці Беринди та Катедральна ведуть нас до площі Ринок. Та перед самою площею звертаємо на право.
Латинський (Кафедральний) собор
закладений у 60-х рр. XIV ст. Як і інші споруди того часу, собор будувався довго - аж до 1481 р.
Форми собору суворі, величаві. Після реставрації 1760-1778 рр. готичні форми собору поступилися перед модними тоді барочними.
Видозмінилася пам'ятка не тільки зовні, а й в інтер'єрі. Готичні і ренесансні вівтарі замінено бароковими. Під час реставрації розібрано численні каплиці, якими «обріс» костьол протягом XV-XVIII ст. Залишились тільки найцінніші, зокрема
Каплиця Боїмів і Кампіянів.
Неймовірна споруда. Неначе традиційну каплицю вивернули, і іконостас опинився назовні: фасад весь вкритий прегарною різьбою, внизу леви з кляпами кілець в мордах,
а на вершечку сидить на якомусь ослінчику зажурений Христос.
Площа Ринок.
як відомо, центром Львова, збудованого Данилом Галицьким, була площа, що нині називається Старий Ринок. Після захоплення міста польським королем Казимиром III у 1349 році центр Львова перенесли трохи на південь.
Забудовували це місце ремісники, запрошені королем з Німеч¬чини. У Польщі майстрів відповідної кваліфікації не було, а місцевому населенню Казимир не довіряв. Німці будували за звичним для себе зразком: центральна площа, оточена житловими кварталами, лінія укріплень. Площа дістала назву Рінг (кільце, замкнений простір). У місцевій вимові це слово трансформувалося у «Ринок». Таким чином площа дала назву базару, а не навпаки.
Від початкової готичної забудови, яка загинула під час пожежі 1527 р., збереглися підвали і фрагменти стін з готичними деталями. Дбайливо відновлюючи вцілілі мури, нові будинки після руйнівної пожежі горожани будують тільки з каменю та цегли і називають їх кам’яницями.
Архітектурний вигляд площі формувався в період розквіту ренесансу у Львові. Ансамбль створювали кращі архітектори. Будівлі споруджувались за замовленням багатої знаті і заможних купців, оскільки ділянки на центральній площі міста були дуже дорогими. Платився податок від кількості вікон на головному фасаді будівлі. Це наклало свій відбиток на архітектурний вигляд будівель: більшість будинків побудовані на вузьких, витягнутих вглибину ділянках, складаються із головної будівлі, внутрішнього двору і фліґеля. Нумерації будинків не було. Кожна кам’яниця мала назву від прізвища власника або за елементами декоративного оформлення фасаду: “Під левом”, “Під оленем”, “кам’яниця Лукашевичів”. Кожен будинок площі вартий уваги, кожен має свою історії.
Кам’яниця Бандінеллі
Свою назву дістала від прізвища власника італійця Роберта Бандінеллі, що в 1629 р. організував у будинку пошту, звідки поштові кур’єри двічі на тиждень відвозили кореспонденцію в різні куточки Європи.
Чорна кам’яниця
Збудована у 1588–1589 рр. італійськими архітекторами Павлом Римлянином і Петром Барбоном. Фасад будинку покритий кам’яним діамантовим рустом, котрий потемнів з часом. Звідси і назва будинку.
"Чорна кам'яниця". Площа Ринок,4. Перед 1911р.
Будинок має багатий декор інтер'єрів, котрі можна вільно оглянути, відвідавши розміщений тут історичний музей м. Львова.
Пала́ц Корня́кта (інша назва Королівська кам'яниця) — пам'ятка ренесансної архітектури.
Збудована у 1580 р. тими ж архітекторами, що будували Чорну кам’яницю. Замовником був заможний грецький купець Корнякт, котрий міг собі дозволити розкішний шестивіконний будинок на центральній площі середньовічного міста.
Італійське подвір'я в "Будинку Корнякта".
Площа Ринок,6. Фото поч.ХХ ст.
Внутрішній дворик будинку оточений з трьох сторін відкритою аркадою.
Львів’яни називають його італійським за схожість з ренесансними двориками Флоренції та Рима. Тепер у будинку розміщений історичний музей, а в італійському дворику влітку працює кав’ярня, а вечорами бувають концерти класичної музики.
Палац Любомирських
Класичний взірець бароко. Своєю назвою завдячує графові Любомирському, котрий перебудував будівлю для власного житла в 1760 р. В 1895 р. палац купило товариство Просвіта, котре об’єднало творчі сили української інтелігенції довкола ідеї просвіти простого народу і покращення його долі. В 1975 р. після адаптації в будинку відкрита експозиція з фондів музею етнографії та художнього промислу.
У центрі площі стоїть будівля ратуші. Тут у всі часи і до нині урядують виборчі органи міської влади.
По кутах ратуші — чотири фонтани з фігурами грецьких богів Нептуна, Адоніса, Діани, Амфітріти (1793 р., скульптор Гартман Вітвер).
Фонтани площі
У 1793 р. на Ринку було споруджено чотири фонтани - по одному на кожному розі площі. Кожен фонтан має восьмигранну чашу, яка стоїть на бруківці, - в центрі зірки, викладеної червоним і чорним каменем. У центрі чаші - статуя персонажу античної міфології: бог морів Нептун, біля ніг якого розмістився дельфін, його дружина Амфітрида, також з дельфіном, богиня полювання Діана з двома собаками і серед цих безсмертних - герой Адоніс з собакою і вбитим ним кабаном.
Фонтани Ринку не є фонтанами в прямому значенні цього слова - це криниці. Вода з них не б’є, а витікає двома струменями. Чаші фонтанів наповнювалися водою, а перекупки, що торгували на ринку, мили тут зелень і відсвіжували фрукти. А в 1914 р. козаки напували з фонтанів коней.
Після чергового акту вандалізму над скульптурою Нептуна, у 2007 р. Львівська міська рада прийняла рішення про розташування камер спостереження по периметру площі.
Упродовж багатьох століть площа Ринок була центром усього життя Львова. Тут вирував базар, який відвідували перси і англійці, турки і голландці, росіяни і французи. На площі розміщувалося міське управління, виконувалися судові вироки, влаштовувалися різноманітні урочистості, вистави, процесії.
Базар на пл. Ринок існував до 1944 р. Але в ХІХ-ХХ ст. тут торгували тільки продуктами рільництва - овочами, фруктами, молочними продуктами, а також квітами.
З даху ратуші видно все середмістя як на долоні, але то ще рано і ми прямуємо до Замкової гори. Руською вулицею переходим до Підвальної.
Успенська церква (комплекс)
Комплекс має статус пам'ятка архітектури національного значення.
В XVI - XVII ст. Львівським Успенським братством зводиться величний громадсько-культовий ансамбль – Ансамбль Успенської церкви. Близько 60 років найкращі будівничі Львова зводили на куті вулиць Підвальної та Руської три капітальні споруди: Успенську церкву, Вежу Корнякта та Каплицю Трьох Святителів.
Найпершою збудована найвища на той час в Україні струнка 65-метрова вежа-дзвіниця (1572-1578). Кошти на будівництво надав львівський купець грецького походження Костянтин Корнякт. Вежа виконувала роль дзвіниці, оборонної башти, спостережного пункту, бібліотеки.
Поряд пам’ятник першодрукарю І.Федорову, а біля його підніжжя букіністичний базарчик.
Якщо книги не цікавлять :) то переходимо вул. Підвальну, східцями догори на вулицю Винниченка, потім на вул. Замкову. Нею йдемо вже аж до самої Замкової гори. Там де вулиця робить чималеньку петлю, можемо зрізати і попхатись вгору по бездоріжжю.
І ось ми на Високому Замку. Якщо повезло з погодою так як нам, то витріщаємось на старовинний Львів з висоти майже пташиного лету. Видно звичайно і новобудови, але в контрасті з середньовіччям вони не є вартими уваги.
Повертаємось у середмістя.
Вже працюють усі музеї, але після штурму замкової при літньому, нехай і ранковому сонечку, важко боротись з бажанням випити кухоль львівського пива.
Тамуємо спрагу в одному з чисельних ресторанчиків, в яких присутня така ж особлива атмосфера що і за стінами.
Арсенал старовинної зброї
Збройний музей Арсенал був побудований в 1555 р., але майже повністю знищений пожежею в 1571 році.
Будівлю, яка збереглася до нинішніх днів, побудували вже в 1574 - 1575 рр. У Арсеналі не тільки зберігали, але і виготовляли і ремонтували зброю.
В XVIII в. Арсенал використовували також як і в'язницю.
У XVIII-XIX ст. в результаті перебудов Арсенал втратив свій первісний вигляд. Тепер два його верхні яруси відреставровані, відновлений інтер'єр споруди, відтворений зовнішній вигляд: первинну кладку стін, конструкцію даху, вікон, відкрито основу стін.
З 1981 р. в Арсеналі розміщена експозиція музею, де представлені зразки старовинної зброї більше, ніж 30 країн світу, Європи, Азії, Африки, Австралії, Америки.
далі буде...
| 
