menu
person

Зимова "кругосвітка"
28.02.2011, 23:16
Мандрівка мала зайняти годин 5, тому з енергетичних запасів взяли тільки халву та чай в термосі. Основне екіпіровка! Все ж таки топати понад 20 км і взимку. Синтетична білизна, тонка фліска, штормові куртка та штани, трикотажна шапка і бафф, флісові рукавиці. В невеликих рюкзачках ще по товстій флісці для привалів, запасні рукавички, шкарпетки і поліетиленові пакети на випадок якщо ноги промокнуть.







 Вбрались і пішли. Пішки прямо з порога. Можна було проїхати до повороту на дамбу але я вирішив що так буде нізачьот.
10.15 Ми вийшли на бетонку за ОРСом. З моря потужно подув морозяний вітер. Навіть ворони, що сиділи великим збіговиськом, неохоче злітали коли ми мало не на хвости їм наступали. Затягуєм баффи на носи і вітер вже не дошкуляє. 





З цього горба добре видно лівий берег і можна було провести уявну лінію нашого маршруту вздовж берега водосховища. Та то так близько! - каже Наталя. Ага. Близько. - думаю собі. Так все оманливо.
Вздовж каналу скоцюрблені хлопці-риболовці, хто біля вогнища, хто присів під стовпом з підвітряного боку а хто і з машини не вилазив.



10.50 Підходимо до мосту через колію біля ТЕС. А ТЕС кадит сильно сильно. Аж на зубах відчувається. Додаєм трохи ходу, щоб швидше минути це місце.



11.30 Станційна капличка і початок дороги по дамбі водосховища. На бетоні дамби, по самому урізу води юрбилось дике птаство. Сотні качок, нирків і що там ще за дичина. З нашим наближенням перші ряди з шумом злітали, другі відліпляли свої дупи від бетону, треті повертали голови а ті що найдалі ще не знали що робиться.











12.30 Стоїмо перед Касовою горою. Думаєм-гадаєм підійматись чи ні. Вирішую що не варто. Сил може забракнути пройти все довкола, по снігу важче йти як влітку по траві.
Погладили  поглядом по хребту проти шерсті  гору і пішли.


Дорога входить у ліс. За кількасот метрів від дороги відходить стежка вправо. Вона веде вгору до повстанської криївки. Тихо в лісі. І вітру не чути, тільки інколи цвірінькне якась пташина.











13.00 Зтріскали в криївці нашу халву. Попили гарячого чайку. Стрільнув разок з криївки фотоапаратом і рушаємо далі.
Дорога тепер тягнеться вздовж берега водосховища. Хвилі що налітали на прибережні дерева та кущі повитягували на них чудернацькі, як зубаста паща якогось чудовиська, бурулі.










 


Раптовий гегіт порушив ідилію. Гуси мене впізнали і радісно кричать. Тільки не біжать чомусь радісно на зустріч а ходу у воду. Разом з ними гордо плаває пара лебедів. Пройшовши ще трохи бачимо ще чотри лебеді. Потім ще два летіло, два наставили дупи поплавками, два далеко... До кінця мандрівки нарахували 29 довгошиїх красенів.







15.00 Йдемо Коростовичами. Місцеві люди дивляться на нас як на інопланетян, адже їм ніколи не доводилось бачити таку дичину як турист. Останні кілометри через Гнилу Липу та старий Бурштин вже тяжко ноги пересталяти. Середня швидкість впала менше 2-х км в год.
16.30 Винесли свої тіла на четвертий поверх. Втомлені але задоволені зайшли додому. Подолано 21,5 км. Середня швидкість на старті 5 км, на фініші 2 км в годину.
Треба частіше нарізати кола довкола бурштинської калабані. Троха рухати собою.
Категорія: Мандрівки | Додав: step
Переглядів: 2165 | Завантажень: 0 | Коментарі: 3 | Рейтинг: 5.0/6
Всього коментарів: 3
1 ruslana  
0
Як завжди - бездоганно. І фото, і стиль написання. З великим задоволенням читаю Ваші матеріали.

2 step  
0
Дякую Руслана за відгук smile

3 IgorZ  
0
Гарна мандрівка. Я рік тому також так пройшовся. А цієї зими так і не зібрався. Будете йти знову навколо моря - давайтеся чути, можливо, також приєднаюся.
А за лебедями слідкував більше місяця:
http://zubrytsky.livejournal.com/29685.html

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]