menu
person

Випробування Чорногорою
06.07.2008, 14:35
 
На форумі travel.org.ua з’явився топік «Ищу попутчиков! Поход 5 дней, Черногорский хребет.» Автор sergeyit пропонував зібрати групу максимум 6 чол. для «лінивого походу». Тобто не захоплюватись швидкістю пересування, а повільно, щоб мати час для фотографування та милування краєвидами з Чорногори. Ось план маршруту sergeyit:
1) база Заросляк - Говерла - Брескул - Пожежевська -Туркул -Ребра -оз.Бребенескул ~ 12 км
2) Мунчел - Дземброня - Чорна Гора (обсерватория) - Дземброня - Мунчел - оз.Бребенeскул ~ 16км
3) Ребра - Туркул - Пожежевська - Брескул - Петрос ~ 15км
4) Петрос - пол.Печеніжеська - пол. Шиса ~ 10км
5) пол. Шиса - Ясіня ~ 5км
Група сформувалась швидко, ввійшли перші хто відгукнувся на пропозицію. Після того як група розрослась до 7 чол. набір припинили. Склад групи:


Мені особисто було цікаво як зможуть іти разом таким складним маршрутом люди котрі не бачили до того один одного. Отже зустріч в Івано-Франківську, коротке знайомство і посадка в бус перевізника, котрий доставив нас на турбазу Заросляк, що біля підніжжя Говерли.
День перший.
1.07.08р 9.50г старт. Сходження на Говерлу (2061м). Одразу як закінчився ліс і почався жереп ми побачили усю красу та велич Карпат. Величезний простір до самого горизонту заповнений горами. І чим далі переводиш погляд тим більше краєвид набуває глибини акварельного малюнку.
 
 
 

г.Петрос

Цвітуть азалії.
 
Легенда.
Жив собі хлопець на ім’я Прут. Він був дуже вродливий і стрункий, але дуже самотній. Нікого в світі у нього не було. Одного разу він пас вівці високо в горах. Було лагідне сонце, соковиті духмяні трави і вічні, як гори смереки. І раптом Прут побачив юну красуню, яка купалася у чистих водах стрімкої ріки. «Як звуть тебе, прекрасна дівчино?»,- спитав він. «Говерла», – почулося у відповідь. І покохали вони одне одного з першого погляду. Але їх стосунки несподобалися батькові Говерли. Старий хотів бачити свого майбутнього зятя заможним та славного роду. Говерла ж не хотіла розлучатися з Прутом. І тоді батько прокляв свою доньку: «Нехай ти станеш такою нерухомую, як ця гора». Прокляття миттєво збулося. Говерла скам’яніла. Не було міри горю юного Прута. Його серце розривалося від туги. Одного разу зустрів він ворожку. І та порадила йому, поки не зійде сонце піднятися на самісінький вершечок гори. Але, якщо він не всигне, то назавжди перетвориться на холодний і бурхливий потік. Щодуху кинувся Прут бігти вгору. Але так і не встиг він виконати завдання старої відьми. З того часу так і лишилися вони навіки в обіймах: Говерла і Прут.


Для декого цей похід був першим у житті тому в групі з’явились відстаючі. Оскільки авангард рвонув вперед майже не озираючись, а з відстаючими може статись будь-яка халепа, вирішую іти заключним. Ну що ж, ніхто не народжується одразу підготованим до такого, все набувається з досвідом. І саме сьогодні для новачків стало початком такого досвіду. Підйом зайняв багато часу і десь під обід ми були на вершині.
Найвища точка України має жалюгідний вигляд. Витолочена земля на якій не залишилось і травинки та повно сміття. Купа народу бігає туди сюди по вершині, хтось вже розпиває спиртне за підкорення Говерли. Тільки двоє закоханих стояли на краю вершини і вся метушня довкола їх зовсім не цікавила.


Одна група під шампанське проспівала гімн України і пішли, кинувши пляшки в невелику улоговину яка вже перетворилась на сміттєзвалище.
ЛЮДИНО! ЯКЩО У ТЕБЕ СТАЛО СИЛИ ЗАНЕСТИ ЩОСЬ У ГОРИ, ТО МАЙ МУЖНІСТЬ ЗАБРАТИ ЦЕ НАЗАД!

Спуск у східному напрямку і далі рухаємось хребтом. Брескул (1911 м) пройшли траверсом. По часу ми встигаємо дійти до озера Несамовите, та очевидна втома декого з учасників змушує шукати місце для стоянки. На рахунок цього виникла маленька суперечка. Як на мене, то це була просто жвава дискусія про наступні наші дії, хоча дехто сприйняв це за конфлікт. В результаті автор цього походу висловив що не може далі вести групу і вирішив покинути нас та повернутись в Київ.

Пожижевська (1822 м). Стоянка трохи нижче траверсної стежки.
 
Місце виявилось чудове – рівна площина та струмок чистої гірської води. І навіть невеличке озерце утворене талими водами, сніжників в Карпатах було ще досить багато. Де земля давно прогрілась цвітуть літні квіти: арніка, азалії, а по краях сніжників весняні крокуси.
 На Чорногорі дмуть без перестанку холодні вітри. Поки світить сонце – тепло, після заходу сонця температура різко опускається, в нашому випадку було до +2 градС.
 
 
День другий.
Вранці над горами клубочиться туман. Гора, яку щойно було видно за короткий час накривало хмарою туману. 
 
 
 
Під впливом  вчорашньої суперечки, збори були довгі та мляві. Вирушили далеко за 11 год. Траверсом пройшли гору Данціж. Говерла від нас ставала все далі і далі.
 
 
 
Траверсом також почали обходити Туркул (1933 м).
Краще б йшли через вершину. Траверсну стежку перегородив величезний сніжник який нам довелось обходити по верхній кромці дряпаючись по крутому схилу. Для новачків, особливо дівчат, це виявилось екстремальним випробуванням яке вони мужньо подолали.
 
 
 
 
 

Звідсіля вже відкривається вид на озеро Несамовите (1750м), глибина 1,5м. Причаїлось на дні льодовикового кару гірське озеро і спостерігає морським оком за чарівним світом Карпатських гір. І береже свої таємниці. Свято вірять у ці таємниці жителі навколишніх сіл. Кажуть вони, що душі всіх людей, які на себе накладають руки (повісяться, втопляться) або заберуть у когось життя, потрапляють у Несамовите. Кажуть, що коли кинути в озеро камінь, тобто потривожити душі грішників, то з'являється з нього білий вершник на білому коні і починає навколо гарцювати. Де кінь ногою ударить — там відлупуються від скель великі шматки льоду. Тоді вискакують з водяної безодні душі грішників, напаковують той лід у великі міхи і розлітаються темними хмарами від Чорногори на всі боки. Де розв'язують торби — там гатить з неба град. А ще кажуть, що коли хтось помирає гріховною смертю, то його душа каменем летить у озеро. І тоді теж всі його мешканці громом і градом з озера вітають в такий спосіб поповнення.

Ще говорять, що з дерева, вимоченого в водах Несамовитого робили найдзвінкіші трембіти.
 
 
 

Легенда.

Повертався з торгів у Мадярському Сиготі додому один гуцул з Жаб'єго. Зблудив подорожній перед горою Шпиці і спустився в якийсь величезний котел. Застала його ніч коло невеликого озера. Прив'язав він свого коня до каменя, а сам із сухих дров наклав ватру, взяв кітлик і пішов набрати води на кулешу. Лиш зачерпнув раз, тут величезний гуркіт зчинився. Глипнув, а на протилежному березі такий собі панок котить у файній бричці, запряженій двома норовистими кіньми. Під'їхав до газди і питає:

- Що ви тут шукаєте так пізно?

- Хочу повечеряти і ніч тут перебути, бо тяжко в темряві горами додому добиратися.

- Та ви що, будете сухою кулешею з такої далекої дороги перебиватись та під корчем спати? Ходіть до мене, я недалеко тут жию та й Вас добре прийму.  

Сіли вони у бричку та й поїхали просто в озеро. Вода розступилася, і показався великий красивий палац. Всі вікна залиті яскравим світлом, а з хоромів радісні співи і музика долинають. Запросив пан гуцула за стіл, що аж вгинався від різних заморських наїдків і напоїв. Лиш вдарило за північ, вогні погасли, а весела публіка вляглася спати. Тим часом на подвір'ї замку хтось не вгавав, відчувався рух. Чоловік подивився у вікно і побачив купу людей, які заготовляли з водяної поверхні лід.

- Шо то ви собі за таку роботу найшли серед літа? — дивується верховинець.

- Це душі померлих грішників заготовляють град, — пояснює панок. — Коли вони ще жили — то я їм підслуговував, а тепер до кінця світу вони мені служитимуть. 

Зрозумів гуцул, що то нечиста сила до нього говорить і три рази перехрестився. Завирувало озеро, вдарило холодними хвилями об береги і викинуло геть на скелі гостя.

До озера не сходили.
Помилувались ним зверху і рушили на гору Ребра (2001м). Основний маршрут проходить траверсом цю гору, та варто відхилитись та зійти на вершину Ребри. Звідси відкривається чудовий вид на долину біля підніжжя гори з північного боку.
 
 
 
 
На Ребрі перекус та вносимо остаточні зміни до маршруту.
Тепер він мав такий вигляд: Заросляк-Говерла-Пожижевська-Туркул-оз.Несамовите-Ребра-оз.Бребенескул-г.Бребенескул-Менчул-Дземброня-Піп Іван-Смотрич-с.Дземброня.
Дякую Olavin за надані мапу та висотний профіль
 
 
 
 
Далі путь до озера Бребенескул. Йдемо Чорногорою. Уклін невеликий і попереду не видно що внизу. Підійшли до великого сніжника разом з яким і схил набирає крутизни урвища.
 
Враження наче ти зараз злетиш птахом.  В улоговині між Чорногорським хребтом і г. Гутин-Томнатик розташувалось озеро. Улоговина - овальна. Береги круті і високі, з кам'яними осипищами. На мою думку це місце набагато красивіше як Несамовите  Живлення - опадами і ґрунтовими водами. Вода чиста, слабомінералізована.
Походження – льодовикове, на висоті 1801 м. Д - 134 м, Ш - 25-44 м, Г - 2,8 м. Найвисокогірніше в Україні озеро.
 
 
 
 
 
На стоянку стали рано, десь о 16.00. Митися в озері можна тільки водою – ніякого мила чи шампунів, бо озерний дух розгнівається і нашле негоду з бурею. Отож роздягнувся, зайшов у воду до колін. Ноги здалось зараз повикручує, така вода холодна. Вмився чистою водою високогірного озера. Після денного переходу приємно дуже відчути прохолоду чистої води.

Сказати по правді за цей день всі учасники походу згуртувались, стали ближчими. Не зважаючи на те що наприклад я продовжував готувати собі окремо (ну так в мене спланована була розкладка) це вже була одна дружня команда.

Всю ніч в улоговині дув сильний холодний вітер. Температура +4градС.

 

Продовження в другій частині.
  

Категорія: Мандрівки | Додав: step
Переглядів: 4722 | Завантажень: 0 | Коментарі: 6 | Рейтинг: 5.0/9
Всього коментарів: 6
1 Ігор  
0
Гарний репортаж. По-доброму заздрю.

2 Сашко  
0
Це дольмен (на першому плані, передостаннє фото) ?

3 step  
0
smile Дольмен це Стоунхедж, або щось зовсім не таких мініатюрних розмірів. То хтось з туристів не мав за чим пообідати і наскладав собі столик. Чи маєте конкретний опис цього об'єкту?

4 Олена  
0
Збираемося піти приблизно по такому ж маршруту. Як там справи з джерелами чи взагалі звідки брали воду для пиття?
І чи зустрічалися вам дикі звірі?)

5 step  
0
Доброго дня Олено!
Радий за Вас, в Карпати варто вибиратись хоча б раз на рік smile Також мені приємно що переглянули мої матеріали. По запитанню я зрозумів що Ви вперше плануєте мандрівку Карпатами, так? Дикими хижими звірами можете не перейматись, на цьому маршруті вони не трапляються. Вода в Карпатах не є дефіцитом, безліч струмків та потічків з кришталево-чистою водою і навіть якщо у Вас, десь на хребті, закінчиться вода то година-друга переходу до джерела не будуть фатальними. Кожному з учасників 1-1,5л достатньо щоб перейти Чорногору. Звісно якщо не вливати в себе бездумно за один раз по пів літра smile
Гарантовані джерела поза зоною лісу:
- при підйомі на Говерлу з Козьмещика практично на стежці
- оз. Несамовите
- оз Бребенескул
- лісова зона спуску з Піп Івана в бік Шибене і оз Марічейка

6 Manish  
0
You've really captured all the eslestians in this subject area, haven't you?

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]